Сучасний стан виборчої кампанії на Чернігівщині: територія, гравці та методи

Чернігівщина не є регіоном “прориву” для будь-яких політичних сил, але вже не першу виборчу кампанію показує, що зміни електоральних настроїв в області певним чином відображають загальноукраїнські тенденції і навіть дещо їх випереджають.

З червоного поясу вона спочатку перемістилася до помаранчевого, потім до біло-красного і нарешті до блакитного. Іншою особливістю регіону є те, що системні гравці на електоральному полі Чернігівщини зазвичай не є вихідцями з цього регіону. Місцевий політикум фактично не зазнав значного оновлення, а тому залишається на другорядних позиціях. В парламентській компанії 2012 в прохідній частині партійних списків може не залишитися жодного чернігівця.

“Географічне” дослідження

Більшість експертів вважають, що в області буде 5 округів. Якщо проводити “географічне” дослідження шляхом виключення  та математичного розрахунку кількості виборців і аналізуючи розміщення рекламних матеріалів потенційних кандидатів з’ясовуємо, що перший округ – більша частина міста Чернігова.

Другий – невелика частина обласного центру та найближчі до нього райони Чернігівський, Куликівський, Ріпкинський, Городнянський. Враховуючи, що в Щорському районі немає реклами одного із потенційних кандидатів, то його також відносимо до цього округу.
Третій округ окреслюється діяльністю помічників одного із потенційних кандидатів, які розгорнули свою діяльність у Менському, Сосницькому, Корюківському, Семенівському, Новгород-Сіверському, Коропському та Бахмацькому районі.
Медійний аналіз діяльності трьох інших потенційних кандидатів окреслює ще один округ, до якого увійшли Козелецький, Бобровицький, Прилуцький та місто Прилуки.
Райони, які залишилися увійшли до п’ятого округу – це Борзянський, Ніжинський, Носовський, Ічнянський, Талалаївський, Срібнянський, Варвинський та місто Ніжин.
Таким чином, вже за 260 днів до виборів будь-який потенційний кандидат може доволі точно окреслити виборчі округи на Чернігівщині. Ймовірність зміни меж цих округів на сьогодні доволі невисока.
Малюнок цих округів на сьогодні показує, що навіть якщо і була спроба поділити райони “під когось” вона не мала того ефекту на який розраховували.
Але якщо Києву буде потрібно збільшити кількість округів до шести, то і цей варіант можливий, хоча і буде на грані фолу.

Активність майбутніх кандидатів

Якщо аналізувати активність майбутніх кандидатів, їх інформаційну та організаційну діяльність, то можна зробити висновок, що на сьогодні на Чернігівщині не склалася ситуації, як говорять політологи: “політик закріпив за собою округ так, щоб інші навіть не мріяли і не дивилися в ту сторону”.

Перше. Місто Чернігів. З більш-менш відомих політиків активність в обласному центрі проявляє представник БЮТу Валерій Дубіль та регіонал Сергій Андрос. Але це скоріше довиборчі закріплення. Як показує електоральний досвід цього округу, можна очікувати прихід третіх осіб. Якщо їх буде підтримувати місцева влада та розміри виборчого фонду будуть значними, то шанси на перемогу в них великі.

Останньою тенденцією оточуючого Чернігів округу є те, що один із найбільш ймовірних кандидатів нардепМихайло Чечетов поступово зменшує власну активність і навіть на запитання журналістів “піде він за списком чи мажоритарником?” депутат, який три роки активно працював в окрузі, відповів: “Я солдат партії. Як партія скаже”. Фактично ця фраза означає, що якщо будуть зміни до виборчого законодавства пан Чечетов з мажоритарки піде в список.
Медійний аналіз газет округу за січень показує підвищення активності іншого регіонала - Едуарда Прутніка.Але це скоріше розвідка, ніж прийняте рішення.
Серед представників опозиції певну активність в цьому окрузі проявляє Віталій Корж. Цей округ може бути запропонований об’єднаному кандидату від опозиції, але, враховуючи електоральні особливості округу, пізній старт виборчої кампанії може бути малоефективним, особливо для опозиції.

За інформаційними повідомленнями, які розміщуються комунальними ЗМІ північного округу зрозуміло, що беззаперечним фаворитом місцевої влади є народний депутат Ігор Рибаков. Зберігається ймовірність, що в цьому окрузі може балотуватися екс-президент Леонід Кучма, якщо він вирішить взяти участь у виборчій кампанії. В цьому випадку лідер перегонів безперечно він. Жодної активності представники опозиції в цьому окрузі не проявляють і це враховуючи те, що базовою вимогою в північному окрузі є насамперед наявність людського ресурсу та польової активності.

Найбільш цікава ситуація по Козелецько-Прилуцькому округу, який є найближчим до Києва. Розраховуючи на прихильність столичної та місцевої влади в цьому окрузі, активність розгорнули діяльність одразу три депутати – екс-мер-екс-міністр Микола Рудьковський, перший заступник голови обласної організації Партії регіонів Анатолій Мирошниченко та вагомий за місцевими мірками підприємець-латифундист Леонід Яковишин. Шанси опозиції в цьому окрузі, якщо ці троє продовжать боротьбу за місце в парламенті значно підвищуються. Єдина вимога до кандидата від опозиції - мати значні кошти на кампанію.

Значно знизилася активність на мажоритарному полі Чернігівщини екс-бютівця нардепа Олега Ляшка.Останні події пов’язані з ним показують, що його спонсори все ж орієнтують кампанію Радикальної партії не на “мажоритарну”, а на те, щоб пройти до парламенту списком. Хоча якщо виборчий закон збережеться, то іОлег Ляшко, і Михайло Чечетов можуть претендувати на мажоритарні округи в області.

П’ятим округом на сьогодні, якщо аналізувати інформаційні матеріали в пресі, опікується екс-бютівець Іван Куровський. Будівельний олігарх, екс-керівник обласного БЮТу, маючи добрі відносини з місцевою і київською владою має всі шанси на перемогу.
Найбільш цікавим буде дізнатися кого в "окрузі Куровського" буде висувати опозиція. Навряд чи це буде представник БЮТу, але враховуючи, що і Фронт змін, і УДАР зараз цікавлять багатих олігархів, цей округ може перетворитися на битву київських гігантів. А тому шанси у інших кандидатів значно підвищаться.

Форми і методи боротьби

Вже на сьогодні окреслюються форми і методи прередвиборчої боротьби, які на сьогодні використовують потенційні кандидати.
Так Ігор Рибаков побудував кампанію на тісній співпраці з органами влади. Він також намагається якомога рідше бувати в окрузі. Певні скандали на загальноукраїнському рівні навряд чи вплинуть на його рейтинг, який на сьогодні не дуже високий. Через його кампанію по підвищенню “впізнаваємості” детермінантою проходить месіанська лінія. Виборцям округу стараються продемонструвати, що цей кандидат може вирішити всіх їх питання та проблеми. Його помічники розгорнули мережу громадських приймалень, мабуть єдину на Чернігівщині, про яку відомо із газет. Цікаво, що депутат не використовує благодійний фонд, який заснував.

Микола Рудьковський навпаки свою передвиборчу діяльність побудував через фонд свого імені. Він активно і особисто працює в окрузі, а його інформаційна кампанія побудована доволі грамотно і ефективно.

Анатолій Мирошниченко і Іван Куровський також використовують імідж меценатів та благодійників, які в різних населених пунктах власних округів допомагають людям, дарують подарунки, висвітлюючи все це в засобах масової інформації. Особливістю інформаційної кампанії Анатолія Мирошниченка є те, що він активно в своїй роботі використовує мережу Інтернет та її можливості.

Останнім часом значно активізували свою діяльність і ряд інших депутатів обласної ради, які є великими підприємцями, але публічних заяв про те, що хтось буде балотуватися до парламенту ще немає.

Робота політичних структур

Якщо аналізувати роботу політичних структур по підготовці до виборів та підвищенню відсотків, то можна зробити такі висновки.

Перше – найбільш активно останнім часом працюють опозиційні сили, піком їх активності стало підписання спільної угоди між обласними організаціями ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода” та “Фронт Змін”. Останні дві змінили своїх обласних керівників. Фронт змін очолив депутат обласної ради Олександр Нерета, який має бізнес на Коропщині, а ВО “Свободу” на Чернігівщині – маловідомий широкому загалу - Костянтин Лубенцов з Прилук. Відсутність сильних лідерів в обласному центрі цих двох політичних сил говорить про певну локальність і “Свободи”, і “Фронту змін”, які на сьогодні не являються серйозними гравцями в області.
Єдина політична сила, яка має розбудовану мережу в опозиції, є ВО “Батьківщина”, але в останні роки вона ослаблена кадровою чехардою керівників та посиленням в області представників - на сьогодні її союзників - соціал-демократів Королевської.

Загальнообласну мережу, але не таку ефективну мають КПУ, Народна Партія, УНП та ряд інших більш дрібних обласних осередків. Але відсутність коштів та ефективного керування, відсутність в медіа показують, що ці гравці під час майбутньої виборчої кампанії будуть лише статистами. Хоча якщо компартія знайде кошти – вона свій електорат утримає.

Провладна партія на Чернігівщині фактично не відчувається. Складається враження, що обласне керівництво партії не має ні коштів, ні бажання працювати. Найбільш активний осередок партії – депутатський корпус, особливо депутати-мажоритарники. Обласна партійна організація реанімувала роботу власного веб-ресурсу, але налагодити періодичний випуск партійної газети так і не спромоглася. Остання тенденція, яка спостерігається в Партії регіонів на Чернігівщині – зміна районних керівників, коли маловідому людину, керівника районного партійного осередку, замінюють на керівника райдержадміністрації. Ця тенденція проявилася вже в Городнянському та Куликівському районах і скоріш за все буде продовжуватися.

Але загальний аналіз роботи партійних осередків за 260 днів до виборів показує, що виборів для них ще немає: не розгорнуті партійні виборчі штаби так щоб це стало відомо на місцях, немає системного випуску партійної преси великими тиражами, не відчувається системність в роботі з виборцями на рівні первинних партійних організацій.

Виборна кампанія в області скоріш за все розгорнеться лише на початку травня, коли вже будуть з’ясовані остаточні межі округів і кошти, які будуть виділені на вибори, можна буде ефективно використовувати. Пік передвиборчої боротьби та вступ найбільш серйозних гравців загальнонаціонального рівня скоріш за все відбудеться у серпні.
Тому сьогоднішні претенденти на парламентські крісла ще певною мірою умовні.