Хто тільки не спекулював на наших з вами проблемах… Хіба що лінивий! А надто – коли незабаром – вибори до парламенту. Як тут не скористатись своєрідністю моменту: влада проводить непопулярні в народі реформи, що на фоні пліток про неминучу економічну кризу можна коментувати як завгодно, поки переважна більшість громадян ще не встигла розібратися в тому, що відбувається. Що гріха таїти: в оригіналі ми читаємо закони вкрай рідко (точніше – майже взагалі не читаємо), тому й вимушені вірити коментарям, які подають нам лідери громадсько-політичних структур (останніх, як на те, більш ніж достатньо). Однак чи всі ці коментарі виважені, чи всі вони дають нам можливість, не прочитавши першоджерела, усвідомити суть того, що відбувається? Більш того, окремі з них є відверто популістськими і, як зараз модно говорити, тенденційними, простіше – спекулятивними, а ще простіше – намаганням певних політичних сил та їхніх лідерів гратися з нашою свідомістю, використати її у власних меркантильних інтересах.
Типовий приклад – проект під назвою всеукраїнська громадянська ініціатива “Вперед!”. Проект, як то кажуть, “подкупает новизной”, бо виник зовсім недавно – на хвилі акцій протесту представників малого та середнього бізнесу проти нового податкового законодавства. Давайте пригадаємо тогочасну ситуацію: підприємці протестують (не будемо зараз розбиратися хто саме й проти чого), а навколо них, як вороння, кружляють політики, кожен з яких на свій лад пропонує “безкорисну допомогу” у вирішенні проблем. Не знаю, хто тоді координував протестний рух ринкових торгівців, однак у нього все ж вистачило здорового глузду не політизувати процес, не віддати контроль над ним політикам, які вже були готові взяти підприємницький рух під свої партійні прапори. Однак опозиція не відмовилась від ідеї “організувати та очолити” протестний потенціал малого та середнього бізнесу. Саме задля цього і був створений рух “Вперед!”. Та, мабуть, нас з вами вважають зовсім недолугими: очолила рух не політично незаангажована особа, а народний депутат України від БЮТ (!!!) Наталія Королевська. А далі – як по нотах: знайшлися лідери підприємницьких профспілкових організацій (типовий приклад – наша доморощена Олена Варнакова, яка при будь-якій владі вічно “проти” (ну, або “за”, в залежності за що заплатили)), котрі почали агітувати підприємців брати участь в акціях руху. Лозунги – один суцільний популізм: “припинити бездумні соціальні експерименти над народом”, щоб “забезпечити стабільний розвиток конкурентної економіки ХХІ століття”. Ну, з Варнаковою зрозуміло – вона й при Кужель, і при Ляпіній “воювала”, для неї головне, так би мовити, не результат, а процес (хоча в результаті гроші вона заробляє, думаю, непогані). А от щодо Королевської, там теж не складно, але по-своєму: виявляється, задумала вона створити нову партію, кістяком якої хоче зробити рух “Вперед!”, щоб наближені до неї багаті люди могли знову потрапити до парламенту за її списками. Подейкують, Королевська тільки й чекає, щоб Ю.Тимошенко кудись би поділась, а тут вже готовий політичний проект для очільника нової політичної партії “Вперед” Н.Королевської. Так це чи ні – покаже час.
Але чи варто людям довіряти таким діячам? Причина очевидна – у керівництва ініціативи “Вперед!” на першому місті стоять особисті політичні інтереси, хоч і закамуфльовані під соціально-економічні гасла. Під прикриттям захисту прав українських громадян фактично розгорнута піар-кампанія Н.Королевської. До нового політичного проекту залучаються відомі персонажі, які тривалий період були на різних щаблях української влади. Вони вже себе проявили, ми всі пам’ятаємо як, і віри їм бути після цього не повинно. Саме на наші з вами гроші вони зараз фінансують “бурхливу діяльність” регіональних координаторів, які у прямому сенсі слова морочать голови підприємцям, щоб залучати їх до участі у всеукраїнських протестних заходах під егідою “Вперед!” в столиці та забезпечити їх масовість.
Тож, щоб не бути ошуканими в черговий раз, громадянам варто не забувати уроки історії. Не захищаючи владу та втілюваних нею реформ, хочу сказати: найлегше бути завжди “проти”, а от спробувати змінити бодай щось – це значно важче. У теперішньої опозиції вже був шанс – вони його не використали. Тому, волаючи сьогодні “Вперед!”, вони хочуть затягнути нас назад.
Немає коментарів:
Дописати коментар